Мода на одяг мінлива, мода на розум – вічна!

 

Саме так думає сучасний школяр, майбутній абітурієнт, особистість, котра вже зараз знає, чого прагне у житті.

На такий висновок мене наштовхнула цьогорічна районна олімпіада з біології, яка проводилась 20 листопада серед шкіл Дрогобицького району на базі біологічного факультету, що у м. Трускавець.

Позмагатися з достойними суперниками зголосилися майбутні професійні біологи – учні 8, 9, 10, 11-х класів.

Як добре відомий мені той стан, коли ти вперше, а може, вдруге чи втретє повинен продемонструвати глибину своїх знань, захистити честь школи.

Неодноразово до проведення олімпіад такого рівня активно залучаються студенти нашого факультету. І лише цього року ми мали змогу дійсно і правдиво ознайомити учасників змагання зі специфікою навчання на біофаці.

Студентами ІV курсу були проведені міні-ескурсії в аудиторіях та кабінетах корпусу.

Особливо цікаво дітям було дізнатись, що на факультеті діє кабінет масажу, де проводяться практичні заняття в студентів фізичної реабілітації.

Погодьтеся, це дуже важка і клопітка праця, що вимагає великої фізичної сили та вміння, а також бажання допомогти хворому.

Гості із захопленням розглядали виконані студентами експонати – макети і чучела птахів, ссавців, вологі препаратами земноводних, молюсків та ін. безхребетних.

Кандидат біологічних наук, доцент Василь Іванович Стахів та старший лаборант лабораторії біохімії Розалія Стецик люб’язно погодились розповісти про організацію роботи в лабораторіях та кабінетах ботаніки, зоології. А вся відповідальність за проведення олімпіади та належний прийом гостей лягли на тендітні плечі нашого нового декана Світлани Ярославівни Волошанської.

Тригодинна олімпіада проходила в просторих сучасних аудиторіях, де кожен учень міг відчути себе справжнім студентом.

Щодо складності самих завдань, то скажу одне: діти не нарі

кали, а вчителі були задоволені. Рівень важкості якраз той, котрий сприяє здоровій конкуренції і стимулює продуктивне мислення.

І це ще не все. Новаторство організаторів олімпіади сягнуло глибше. До перевірки учнівських робіт ІІ етапу Всеукраїнської олімпіади з біології були залучені наші студенти-активісти, які впродовж трьох днів сумлінно здійснювали контроль за рівнем знань учасників змагання.

Особисто я і мої друзі задоволені такою співпрацею. Адже, вміння об’єктивно оцінити своїх вихованців – справа не проста. Вона потребує стійкого досвіду та гнучкості у взаєминах з дітьми. І зрештою, це головне, що чекає на нас в недалекому педагогічному майбутньому.

Оля Ружилович,

студентка ІV курсу

 біофаку

 

Плекайте святиню – рідну мову

Мова – могутність народу

 

     Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує!..

Тарас Шевченко

 

Мова – це характер і духовна могутність народу. Саме він дає їй силу й красу. У своїх піснях він творить зразки неперевершеної поезії, а його генії і таланти високо підносять авторитет рідного слова, вплітаючи у вінок своєї культури      найяскравіші   троянди.  Отакі    квіти    вплели     в    той  вінок   і

Т.Г. Шевченко, і Леся Українка, і Олександр Довженко, і Олесь Гончар та інші генії українського народу.

Нас, українців, знають інші народи по безсмертних творах наших співвітчизників. Краса українських народних пісень давно привернула до себе увагу видатних знавців фольклору і в нас на Батьківщині, і за її межами.

Утверджувати державну мову можна двома способами: шляхом заборони вживання інших мов або шляхом виховання україномовної (справді української) інтелігенції, яку попередній режим систематично винищував. Перший шлях нам не підходить. Залишається другий.

Виховувати україномовну інтелігенцію потрібно ще й тому, щоб і наступним поколінням нашого народу не доводилося, як писав І.Франко, “в сусідів бути гноєм, тяглом у поїздах їх бистроїзних”.

Я, як представник нового українського покоління, радію тому, що українська мова зараз викладається не лише на філологічному й гуманітарному факультетах, а й на факультеті фізичного виховання. Усі ми маємо можливість широко пізнати ту мелодійність, самостійність і розкішність української мови. Хоча хотілося б, щоб аудиторних годин було більше. Всім цим ми завдячуємо своїм викладачам української мови: Лесі Іванівні Легкій та Олені Миколаївні Веселовський. Вони збагачують і наповнюють наші духовні криниці своїми невичерпними знаннями.

Дорогі студенти, закликаю Вас до постійного вдосконалення української мови. Не засмічуйте її суржиком та нецензурними словами! На запозичене слово завжди  старайтеся знайти еквівалент у нашій мові. Пишайтеся і плекайте рідну мову, бо вона  передана нам у спадок від наших предків, єдина і неповторна.

Тетяна Кокоць,

студентка І курсу

факультету фізичного виховання

 

 

Перші міжнародні наукові читання пам’яті протоієрея Олександра Меня

“Образ божий у людині такий прекрасний! І з яким успіхом ми цей образ спотворюємо, затемнюємо, майже знищуємо! Господи, із цим ми сьогодні прийшли до Тебе.

Згадаймо про ті миті, коли душа наша була легкою, чистою, відвертою, духовно вільною, коли нам легко було звертатися і до Бога, і до людей, коли молитва вилітала із нас так само легко, як доброзичливість по відношенню до оточуючого світу”, – з такими словами звернувся до людей протоієрей О. Мень на публічній лекції 22 лютого 1987 року. З такими словами хочу звернутися до Вас і я, дорогі читачі, у своїй невеличкій статті. На порозі ХХІ ст. людина розгублено зупинилась, заглянула собі в очі і здивовано запитала: “Хто я?”

Дійсно, сучасній людині дуже не вистачає легкості і щирості при спілкуванні зі світом. Вона наче згорбилась під тягарем своїх непосильних знань, просякнутих скептицизмом. Людина уже не відчуває так сильно у собі голос Невимовного, Абсолютного. Чи не хоче відчувати, тікає від відвертої розмови з собою, не має часу...

Отець Олександр був одним із тих Великих Людей, який стукав до сердець людських через Євангеліє, будив їх від сплячки. Це, безумовно, була велика людина. І навіть по смерті (а в даному випадку – після звірячого вбивства) дух такої великої людини продовжує жити серед людей, сіяти свої добрі зерна.

І конференція, яка проходила 24 – 27 листопада 2005 року на відділенні філософії (Наукові читання пам’яті протоієрея О. Меня), стала ще одним свідченням того, що добрі справи, добрі слова, добрі вчинки нікуди безслідно не зникають. Люди пам’ятають своїх праведників.

Не завдавало незручностей і те, що учасників конференції було небагато: отже, прийшли ті люди, які щиро цікавляться творчістю отця Меня.

З привітальним словом виступили проректор п. Ю. Кишакевич, заввідділенням філософії В.С. Возняк. Тепло зустріли присутні виступ Альфреда Беновича Шраєра, якого в місті знають не тільки як колишнього співака, викладача музучилища, захопленого нумізмата, але і як людину, що багато зробила і робить для увіковічнення пам’яті Бруно Шульца, учнем якого мав честь бути Альфред Бенович. Як виявилось, п. Шраєр по лінії дружини є родичем отця Олександра, спілкувався з ним. Серед гостей конференції був безпосередньо і учень отця Меня Віктор Григоренко (Москва, РФ) – священик, співголова фонду ім. О. Меня.

Серед гостей були О. Польшин (Харків) – голова лекторію ім. О. Меня; студент філософського факультету КНУ ім. Т.Шевченка  Д. Король; київські аспіранти О. Кісільов та М. Ліпін; лікар В.В Кириленко, учениця 11 класу СШ №16 О. Дмитрів.

Під час конференції ми передивлялись фільми за участю отця Меня; звучали цікаві, просякнуті теплом і любов’ю доповіді.

До обговорення були запропоновані такі питання: життєвий і творчий шлях О. Меня (висвітлення аспектів проблематик творчого спадку); проблеми екуменізму на сучасному етапі його розвитку; міжконфесійний аспект української та міжнародної спільноти; теологія і філософія: зустріч і розмежування; “антропологічність” християнського світобачення; освітні процеси і Церква; релігія в житті людини...

Звучали доповіді. І наче щось Добре, Розумне, Справжнє проростало у серці. Це треба відчути.

Думаю, що ця конференція стане традицією на відділенні філософії. Тому, якщо через рік ви побачите на дошці оголошень відділення філософії оголошення про початок роботи конференції – приходьте до нас! Я переконана – не пошкодуєте.

Залишилось ще додати, що цим читанням, тим високим хвилинам прилучення до істинного і прекрасного ми завдячуємо Р. С.Конику – голові Молодіжного громадського об’єднання “Богословсько-філософське товариство “АyaПЕ”, викладачу відділення філософії, який був ініціатором проведення цієї конференції; заввідділенням філософії В.С.Возняку; викладачеві відділення філософії, кандидатові філософських наук В.В. Лімонченко.

Ірина Буцяк,

 студентка V курсу

 відділення філософії,

 член СНТ Софія”

Майдан у наших душах

 

День Свободи

Традиції, в тому числі і святкові, складалися нашим народом віками. Здавалось, в ХХ ст. вже повік не з’являться  загальнонаціональні свята, урочистості. Рік тому, у листопаді, відбулась подія, що увійшла в сучасну історію під назвою Помаранчева революція. І ось цього року, 22 листопада, в багатьох населених пунктах України в школах, університетах, на підприємствах, в установах відбулися мітинги, збори, лінійки, присвячені Дню Свободи, який став символом перемоги справжньої народної демократії. Такий мітинг пройшов і біля приміщення історичного факультету та факультету менеджменту і маркетингу. У ньому взяли участь студенти, викладачі, працівники підрозділів нашого університету. Мітинг розпочався гімном України, який урочисто виконала Ольга Москв’як – студентка І курсу відділення економіки та менеджменту, переможниця цьогорічного загально- університетського конкурсу “Шанс”. Із змістовними промовами виступили декан історичного факультету, професор Л.Я. Тимошенко та декан факультету менеджменту і маркетингу, доцент М.М. Баб’як.

Про свої враження та почуття від перебування на Майдані Незалежності у Києві у перші доби Помаранчевої революції цікаво, емоційно розповіли викладачі кафедри інноватики факультету менеджменту та маркетингу Т.І. Городиський та М.Б.Паласевич.

Завершили мітинг викладач М.В. Одрехівський та студентський декан факультету менеджменту та маркетингу Богдан Михайлишин.

Так ми разом відзначили цей значущий для сучасної політичної історії України день, який, безперечно, є важливим для кожного громадянина України. 

Ольга Бухарова,

студентка відділення

економіки та менеджменту

 

 

 

 

життя коротке – мистецтво вічне

 

Через театр – до сенсу життя

 

Впродовж 22-23 жовтня відбулися виступи театральних колективів Львівського музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича та студентського театру „Альтер” Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка у рамах Року української культури в Польщі (Люблін, Варшава, Лодзь)

         Одним з найяскравіших театральних перформенсів 21-22 жовтня у Любліні, місті з неперевершеним духом близькості української і польської культур, став спектакль студентського театру „Альтер”, що діє при Полоністичному науково-інформаційному центрі нашого університету. Вистава за прозою Бруно Шульца „Demiurgos plus”, режисером якої є Роман Валько, заафішована у всіх люблінських газетах, зібрала чисельну публіку в осередку Брама Ґродска – Театр “НН”. Це місце невипадкове, бо відіграє у Любліні  роль культурної установи, що діє як центр охорони культурної спадщини і освіти. Брама Ґродска для поляків має колосальне історичне і символічне значення – місце, що відділяло християнську і юдейську частини старого Любліна, місце зустрічі багатьох культур, традицій і релігій, перехресна „вісь протилежностей” із потужною енергетикою.  Це стало знаковим, бо „Demiurgos plus”– дитя співпраці Любліна і Дрогобича, і водночас трагічна нитка у плетиві двох шанувальників творчості Бруно Шульца, двох  „деміургів”, однаково важливих для своїх рідних міст, – Ігоря Менька, директора Полоністичного науково- інформаційного центру й професора Владислава Панаса з Люблінського Католицького  Університету, що пішли з життя майже водночас. Однак не лише ті глядачі, які є у контексті творчості великого митця, захоплено оцінили спектакль-феєрію слів, рухів і танцю.

         Картинки з творів Бруно Шульца, обрамлені українською мовою стали для польського глядача неочікуваними, захопливими і незвичними. Мовний бар’єр зредукувався завдяки конфлікту і динамізму подій, втілених на сцені. Молодим акторам вдалося створити певну атмосферу і напругу театрального виступу, яка прочитується незалежно від мови на сцені. Вони використовують натуральні засоби виразу, позбавлені акторських технік.

         Суть вистави, яку доносять молоді актори за допомогою слів, жестів, зрозуміла польському глядачеві, незважаючи на мовний бар’єр. Вона дуже сучасна, відверта й певною мірою контроверсійна, зрештою, як і сама творчість Бруно Шульца.

      Однією з засад театру „Альтер” є робота над творами митців свого міста, популяризація їх творчості. Першим став незнаний, парадоксальний, контроверсійний,  тужливий Бруно Шульц, митець короткої епохи модернізму, яка для української культури минула незаслужено швидко і нетеатрально трагічно, поглинута молохом сталінського тоталітаризму. Наступний етап – робота над творчістю величного, багатогранного генія нашої культури Івана Франка. Для учасників театру – студентів філологічного, філософського, історичного факультетів – це не лише захоплення, пригода, а й патріотизм свого міста; для режисера – погляд на традиційний театр під новим кутом, крізь іншу оптику.

         Свої відгуки від переглянутого спектаклю залишили знані особистості: Януш Міхалюк, Кшиштоф Савіцкі, Анджей-Марія Марчевскі. “Будучи ще таким молодим колективом,–зауважив п.Марчевскі,– ви стали репрезентантами української культури у Польщі у рамах згаданого проєкту. Це є неперевершеним фактом, бо це не трапляється навіть колективам, які працюють на великій сцені”.

         Поруч із виступами студентів-аматорів презентувався  спектакль „Наш Тарас” акторів Львівського обласного музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича ( режисер – Роман Валько). Відгуки на цей спектакль як після виступів у Варшаві, так і в Лодзі не менш захоплені. Не  менше й зацікавлення з боку ЗМІ.

         Цей захід організований при величезній заангажованості осіб, які інтегрують українську культуру у дрогобицькому її витворі на терени Європи, це, зокрема, Віри Меньок – керівника Полоністичного науково-інформаційного центру ДДПУ ім. Івана Франка, режисера Романа Валька й інших, хто причетний до реалізації цього проекту.

Ірина Колодійчик,

акторка cтудентського

театру „Альтер”          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сучасний погляд на навчання

 

Освіта та кар’єра

За останні роки помітно зросла роль науки у вищих навчальних закладах. Це сприяє творчому зростанню особистості, підвищенню якості підготовки фахівців. Студенти України мають змогу ознайомитися з найкращим досвідом організації навчально-виховного процесу, зі специфікою того чи іншого закладу, з авторськими проектами, новим поколінням навчальної літератури... Усе це –  завдання спеціалізованої виставки “Освіта та кар’єра”, яка щороку відбувається у Києві в рамках Міжнародного дня студента.

Урочисте відкриття виставки відбулося 17 листопада в Українському домі. Привітати студентів з їхнім святом прийшли Міністр освіти і науки України Станіслав Ніколаєнко та екс-міністр Василь Кремень.

Пан Ніколаєнко торкнувся окремих історичних моментів виникнення студентського свята, накреслив основні шляхи розвитку програм “Студентський гуртожиток” та “Студентське містечко”, а також висловив сподівання, що в недалекому майбутньому освіта України буде кращою в Європі.

“У нас не тільки конкурентоспроможні студенти, а студенти-патріоти, студенти-громадяни”, – зазначив у своєму виступі Василь Кремень. До молоді, яка формує бізнесову еліту України, звернувся Президент Спілки орендарів та підприємців України Віктор Хвилєвський.

До участі у виставці зголосилися 62 експоненти, серед яких вищі навчальні заклади України, видавничо-торгові фірми, закордонні служби академічних обмінів та ін.

Кожен навчальний заклад репрезентував свої досягнення, інноваційні технології, здобутки у реформуванні національної освіти.

 Експозиція Дрогобицького педуніверситету цього року помітно вирізнялася з-поміж інших. Адже, крім розмаїття навчально-методичної літератури, підручників, посібників, збірників наукових праць, увагу відвідувачів привертав своєрідний дизайн – студентські роботи кафедри декоративно-ужиткового мистецтва та педагогічного факультету, що надавало виставці неповторного національного колориту.

Приємно відзначити, що неабиякою популярністю користувалися авторські праці наших викладачів. Їхні навчальні посібники та наукові монографії привернули увагу не лише представників престижних ВНЗ, а й високопосадових осіб. Про те, що експозицію Дрогобицького педуніверситету визнано однією з кращих, засвідчив вручений нам диплом “За видання підручників та посібників нового зразка”.

Учасники виставки мали можливість побувати на конференціях, науково-практичних семінарах, презентаціях, круглих столах, обмінятися досвідом з актуальних питань розвитку освіти.

А найголовніше, мабуть, те, що “Освіта і кар’єра” стала добрим вказівником для молоді, яка давно сформувала для себе сучасний погляд на навчання, допомогла знайти відповіді на ряд актуальних запитань, накреслила нові перспективи.

Уляна Міщук

 

Горизонт пошуків

 

Церква. Молодь. Суспільство

23 листопада у Центрі душпастирства молоді відбувся молодіжний форум “Церква. Молодь. Суспільство”, організований відділом капеланства академічної молоді УГКЦ та Дрогобицьким педуніверситетом. 

Серед запрошених гостей – доктор богослов’я о. Іван Гаваньо, проректор з науково-педагогічної роботи професор Юрій Кишакевич, колишній голова “Пласту” Надія Волощук, капелан Збройних сил України о. Іван Гнатів, журналіст Роман Пастух, професор кафедри педагогіки Омелян Вишневський.

Про роль християнства в житті молодих людей висловився о. Іван Гаваньо. “Християнство – зазначив отець, – постійно необхідна, незамінима сила. – З горизонту пошуків молодої людини має ніколи не зникати Христос”.

На співпраці Церкви і Університету наголосив у своїй доповіді “Християнське виховання в школах і ВНЗ” проф. Ю. Кишакевич. На християнському вихованні в молодіжних організаціях акцентувала п. Н. Волощук. Впливу ЗМІ на вічні цінності моралі та етики торкнувся Р. Пастух. Питання “Християнське виховання в Збройних силах України” висвітлив о. І. Гнатів. Цікаві думки щодо соціальних аспектів християнства, необхідності моральної цензури з боку громадськості висловив проф. О. Вишневський: “ Лише свобода дає шанс людині повноцінно відродитися, у тому числі духовно. Молоде покоління покликане до пошуку духовності.”

 Шкода тільки, що негусто було молоді в залі, тож не було кому прислухатись до мудрих виступів, як і, зрештою, висловити власний погляд на  те чи інше питання. Непоінформованістю це навряд чи назвеш, про збайдужілість говорити якось не хочеться. Думаємо, що такі прекрасні ідеї, які з великою жертовністю втілює у життя о. Олег Кекош, надалі будуть мати належну підтримку з боку студентства. 

                             

                                                                             Редакція

 

Усе залежить тільки від нас

           Подбаймо про безпеку

На календарі зима. Із першим снігом виникає ряд проблем. І викладачі, і студенти, рятуючись від холоду, включають різні нагрівальні прилади, нерідко кустарного виготовлення. А наслідки не змушують себе довго чекати. Починає вибивати запобіжники в електрощитах, пропадає світло. Тож до біди в такій ситуації один крок. А ми прагнемо знайти винуватих. А де їх шукати? Звичайно, і ремонти опалення потрібно робити, і вікна утеплювати в кімнатах гуртожитків. А хто повинен утеплювати вікна? Невже не мешканці? Тепер ми зрозуміли, що за все потрібно платити. Але чому тоді така символічна плата за проживання в гуртожитках? Майже в кожній кімнаті, як не холодильник, то телевізор або комп’ютер. Хоча “Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин” забороняють експлуатацію комп’ютерів без захисного заземлення (занулення). А нагрівальні прилади, якими користуються в кімнатах, а невимкнені своєчасно газові та електричні плити, а куріння в приміщеннях? Ніхто нам не наведе порядку, якщо ми самі цього не захочемо.

         Не так давно на Вченій раді заслуховувалося питання про хід виконання заходів з охорони праці, що закладені в колективну угоду. Як було відзначено доповідачем, не всі з цих заходів на даний час виконано. Невиконаними залишаються заходи щодо влаштування захисного заземлення (занулення) комп’ютерів в приміщеннях, де вони встановлені. Хоча комп’ютерні класи обладнані захисним заземленням (зануленням). Приміщення майстерень не обладнано автоматичною пожежною сигналізацією. Виконання таких заходів потребує коштів. Але є і заходи, виконання яких залежить тільки від нас. Ну наприклад, чи великі кошти потрібно для того, щоб придбати електроліхтарики для чергових гуртожитку? Звичайно, ні.

Тож давайте не будемо нікого звинувачувати, а разом зробимо все залежне від нас, щоб в нашому закладі не сталося нещасного випадку в осінньо-зимовий період і заходи з охорони праці в колективній угоді були виконані в повному об’ємі.

М. Губицький,

 нач. ВОП і ТБ

Нові видання

 

Нещодавно у видавничій фірмі “Коло” побачили світ вибрані науково-публіцистичні праці  “На шляху реформ. Актуальні питання сучасної української освіти та змісту виховання” , автором якої є проф. Омелян Вишневський.

У пропонованому збірнику читач може ознайомитись з поглядами на проблеми освіти і виховання, що загалом відповідають стратегії діяльності Всеукраїнського педагогічного товариства імені Григорія Ващенка. Вони стосуються реформування системи освіти, відродження духовності та національного і громадянського самоусвідомлення, виховання характеру, ставлення до нашої педагогічної спадщини.

Зважаючи на певну дискусійність трактованих проблем, матеріали збірника є предметом роздумів і чинником формування у читача власних поглядів на питання, що видаються на сьогоднішній день спірними.

Збірник є корисним  для вчителів, дослідників проблем сучасної педагогіки, студентів, які готуються в майбутньому до педагогічної діяльності, а також для батьків, яких цікавлять проблеми освіти і виховання.

 

 

Чим живе університетська “ Просвіта”?

 

Минулого року в університеті активно посилилася громадська робота завдяки діяльності товариства “Просвіта”. Головою товариства Ігорем Шумеєм започатковано цикл бесід та зустрічей із цікавими людьми на важливі суспільно-політичні, духовні теми.

Сьогодні товариство “Просвіта” ДДПУ ім. Івана Франка має на меті повернути призабуті та замовчувані досі постаті українських діячів, що жили і творили для нації, започаткувавши серію “Духовна бібліотека українця”. Редакційну колегію у складі В.Винницького, М.Шалати, М.Зимомрі, Є.Пшеничного, С.Гірняк очолив ректор В. Скотний.

Першою ластівкою із цієї серії стало перевидання енциклопедичного довідника О. Юрія Мирослава Левицького “Мови світу”.

Юрій-Мирослав Левицький – відомий історик, учений і богослов, мовознавець, канадієць українського походження.

Пропонована праця вперше побачила світ українською мовою у видавництві оо. Василіан “Місіонер” у 1998 року і миттєво зникла із книжкових полиць. Перевиданий енциклопедичний довідник( редактор та упорядник І.Я. Шумей) доповнює курс лінгвістичної дисципліни “Вступ до мовознавства”, що вивчається на філологічних та педагогічних факультетах.

У пропонованій книзі зібрано і систематизовано всі мови світу, які функціонують під сучасну пору, а також ті мови, що належить уже до мертвих. Автор подає широку лінгвальну картину світу в усій її різноманітності і духовному багатстві, а також обширну інформацію про локалізування тієї чи іншої мови, приблизну кількість мовців та територію поширення.

Енциклопедичний довідник “Мови світу” рекомендується всім, хто цікавиться проблемами мовознавства. Він стане у пригоді не лише студентам-філологам, але й учителям-словесникам, усім, хто бажає розширити свої знання з історії виникнення та розвитку світової писемності.

Власна інформ.

 

Коротко

Минулого тижня у Львові відбулася нарада ректорів ВНЗ України. Серед ряду питань на розгляд винесено “Положення про регіональну громадську експертну комісію ДАК.

 Основним завданням комісії є: прийняття дорадчого рішення з питань ліцензування певної освітньої діяльності з позиції доречності (необхідності) її започаткування у регіоні з урахуванням демографічної, соціально-економічної ситуації, інфраструктури виробничої та невиробничої сфери, місцевого ринку праці та освітніх послуг.

Комісія відповідно до покладених на неї завдань:

–                           забезпечує розгляд концепцій діяльності навчальних закладів за заявленим напрямом (освітньою послугою), яка базується на результатах моніторингу регіонального ринку праці та освітніх послуг, перед її погодженням відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською  чи Севастопольською міською держадміністрацією, на території якої планується надання заявлених послуг;

–                           готує у межах своєї компетенції рекомендації та пропозиції щодо інструктивно-методичних матеріалів з організації проведення ліцензування;

–                           надає пропозиції органам виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо доцільності погодження в розміщенні на відповідній території відокремлених структурних підрозділів ВНЗ;

–                           надає пропозиції органам виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо доцільності створення нових ВНЗ.

 

 

 

“Боянові  Дрогобицькому” – 100

 

25-27 листопада у нашому місті відбувся ІІІ регіональний фестиваль чоловічих хорів ім. о.С.Сапруна, присвячений 100-річчю “Бояна Дрогобицького”.

         Засновником цього хорового свята у 1997 році став професор кафедри методики музичного виховання та диригування ДДПУ ім. І.Франка Михайло Бурбан, який замислив його як хоровий конкурс. Вдруге це небуденне мистецьке явище  сколихнуло Дрогобиччину у 2000 році, а втретє, як бачимо, аж через 5 років.

 Благословив це добре починання о. Мирослав Соболта, який наголосив на особі видатного нашого земляка, священика і диригента о.Северина Сапруна, одного з перших керівників «Бояна Дрогобицького».

На фестиваль прибули: народна чоловіча капела «Боян» Ужгородського національного університету, народний чоловічий хор «Каменяр» Стрийського районного народного дому, народний чоловічий хор «Орфей» Національного університету «Львівська політехніка», Львівський муніципальний чоловічий хор «Гомін», народний хор «Дзвін» Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С.Гжицького, хор “Оранта” Дрогобицької Духовної семінарії, народна самодіяльна чоловіча капела “Дзвін” і зразковий дитячий хор “Кобзарик” – обидва з Самбора і, звичайно, чоловічий камерний хор “Боян Дрогобицький”.

Після урочистого відкриття фестивалю, на сцену актового залу педуніверситету вийшли «Бояни» з Ужгорода та Дрогобича, хори «Каменяр» та «Орфей», які співом вшанували давно очікувану подію – хоровий форум, де могли реалізувати свою любов до  мистецтва колективного співу, продемонструвати свою майстерність і здобутки, винести на огляд публіки нові інтерпретації, віддати належне ювілеям та видатним подвижникам хорового руху.

Наступного дня, ввечері, відбувся концерт духовної музики у церкві Петра і Павла, на якому обидва «Бояни» нагадали присутнім про голодомор та мільйони його жертв «Вічною пам’яттю”.

Третього дня відбулось аж три важливі події: Архієрейська Служба Божа у кафедральному соборі Пресвятої Трійці за участю ужгородців, сольний концерт «Бояна Дрогобицького» і гала-концерт фестивалю, в якому взяли участь майже усі вищеназвані хори.

Свій ювілейний виступ дрогобичани почали «твором «Радуйтеся, праведні» Максима Березовського, піднесено-урочистий характер якого відповідав цій історичній миті – 100-річчю від дня заснування музично-просвітницького товариства «Боян Дрогобицький», про що й виголосив доповідь доцент музично-педагогічного факультету Богдан Пиц.

А далі «Боян» вітали о.Михайло Бачинський та кавалер ордена Св.Володимира, учасник Собору в Києві Володимир Яртим, міський голова Михайло Лужецький, керівники хорів-побратимів, які прибули на фестиваль, директор Дрогобицького музичного училища ім. В.Барвінського, заслужений діяч мистецтв України, член Правління НСКУ Микола Ластовецький, проректор педуніверситету проф. Юрій Кишакевич та голова профкому Валентина Отрощенко.

Найбільше зворушив присутніх аматорів хорового мистецтва виступ-вітання «Боянчика», хору дитячої музичної студії, яка ось вже четвертий рік функціонує при музично-просвітницькому товаристві «Боян Дрогобицький»(керівник – Тетяна Медвідь). Оптимістичною нотою, спрямованою у майбутнє, стала дитяча пісня “Діамантові росинки”( слова Лідії Лазурко, музика – Олени Кобільник).

Усе дійство було побудоване так, що дорослий «Боян» пересипав промови співом, демонструючи як нову частину свого репертуару (обов’язкова програма австрійських композиторів, підготована для міжнародного конкурсу ім. Ф.Шуберта у Відні), так і добре відомі канти, історичні пісні, духовні твори у виконанні знаних дрогобичанам чудових солістів: професора К.Сятецького, доцентів П.Турянського та Я.Кулешка.

Вечірній гала-концерт (великий зал міського Народного дому) став своєрідним оглядом майстерності чоловічих хорів, учасників фестивалю, де вони демонстрували кращі твори різних тематичних частин свого репертуару: духовного, класичного, сучасного, народного, популярного.

Наприкінці відбулось нагородження учасників пам’ятними знаками, а також друкованою продукцією: програмками й афішами фестивалю, нотними збірниками «Співає «Боян Дрогобицький», видання якого приурочене до 100-річчя «Бояна Дрогобицького» та «Служба Божа», яку гармонізував для чоловічого хору на основі народно-церковних наспівів Микола Ковальчук.

Режисуру як цілого фестивалю, так і кожного з концертів, здійснив заслужений працівник культури України, завідувач кафедри методики музичного виховання та диригування, доцент Петро Гушоватий. Музичні номери чергувались зі словом, що зробило весь фестиваль по-справжньому цікавим і хвилюючим для публіки. Ведучі – доцент кафедри народних музичних інструментів та вокалу Богдан Пиц (на відкритті та сольному концерті) та методист міського Народного дому Іван Сех (на гала-концерті) кожен у своєму амплуа зуміли підтримати інтерес залу, не дивлячись на довготривалість дійств, на високому емоційному рівні.

Леся Пиц